- злучити
- 1) соединя́ть, соедини́ть, свя́зывать, связа́ть2) с.-х. случа́ть, случи́ть
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
злучити
Смотреть что такое "злучити" в других словарях:
злучити — див. злучати … Український тлумачний словник
злучити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
злучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити. 2) у знач. прикм. Який злучився, з єднався докупи … Український тлумачний словник
злучення — я, с. Дія за знач. злучити … Український тлумачний словник
злучка — и, ж., с. г. Дія за знач. злучити 2) і злучитися 2) … Український тлумачний словник
позлучати — а/ю, а/єш, док., перех. Злучити, з єднати всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
єднати — I (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким н.), ріднити, братати, зближати, зближувати, зблизити, об єднувати, об єднати, з єднувати, з єднати, поєднувати, поєднати, пов язувати, пов язати, зв язувати, зв язати, зріднювати … Словник синонімів української мови
сполучати — сполучувати, сполучити (скріплювати, зв язувати одне з одним), з єднувати, з єднати, злучати, злучити, поєднувати, поєднати … Словник синонімів української мови
